- проронити
- —————————————————————————————пророни́тидієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови. 2005.
Орфографічний словник української мови. 2005.
проронити — роню/, ро/ниш, док., перех. 1) Ненароком упустити або згубити який небудь предмет. •• Пророни/ти сльозу/ заплакати. 2) у сполуч. зі сл. слово, звук, перен. Стримано, коротко промовити що небудь (звичайно після тривалого мовчання) … Український тлумачний словник
проронений — а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до проронити … Український тлумачний словник
сказати — 1) (передати словами думки, почуття, щось запитати, відповісти, повідомити тощо), мовити, промовити, проговорити, вимовити, висловити, повідати; кинути, зронити, проронити, пролепетати, пролепетіти (нерозбірливо, лагідно); проговоритися,… … Словник синонімів української мови